Український Версаль: історія палацу Вишневецьких
Селище Вишнівець, що на Тернопільщині, приховує унікальне місце зі столітньою історією та культурою. Його називають українським Версалем – розкішний палац Вишневецьких, що за своє існування приймав як козаків, так і королівських осіб. Але як це місце стало відомим серед знаті та що зберігають старовинні стіни?
Фото: Yuriy Buriak
Історія палацу розпочинається ще з князя Михайла Вишневецького, що у 16 столітті звів на цьому місці оборонний замок. Як виглядала споруда можна лише здогадуватися – жодних зображень не збереглося. Та попри постійні напади, замок протримався ціле століття.
У 1675 році місто переживало тяжкі часи – османи зрівняли його з землею, що призвело і до знищення замку на пагорбі. Наслідки цього нападу були настільки серйозними, що мешканцям надали виключне право цілих 12 років не сплачувати податки до казни. І хоча побачити первісну споруду ми вже ніколи не зможемо, залишки її старих кам’яних стін збереглися у підземеллі палацу.
Та після занепаду настає розквіт. Вже на початку 18 століття, нащадок відомого Байди Вишневецького - князь Михайло-Серватій збудував палац у сучасному вигляді. Він обожнював літературу, дбав про бібліотеку та любив театральне мистецтво, тож окрему кімнату резиденції відвели під театр. Князь був одружений тричі – останньою обраницею стала представниця знатного роду Радзивілів. Він сподівався на щасливе подружнє життя та народження спадкоємця, тож вирішив удосконалити вигляд палацу і створив Версаль у своїй оселі.
Михайло-Серватій наказав спроектувати одну з кімнат палацу як точну копію Дзеркальної зали у Версалі. І хоча сьогодні ця зала може здатися простою, у ті часи дзеркала були справжньою розкішшю та коштували шалених статків. Внутрішній інтер’єр, на жаль, є відтвореною за архівними знімками реплікою – оригінал, як і більшість кімнат палацу, знищили більшовики, які керували спорудою пів століття.
Третя дружина так і не народила чоловікові спадкоємця. Велика українська династія на цьому обривається. Після смерті Серватія маєток успадковує його онука, що була одружена на представнику польського дворянського роду. Так почалася золота доба палацу.
1787 рік – польський король навідується до подружжя Мнішеків, що керують палацом. Вишукані ворота, розкішний двір, берег річки Горинь. Всередині монарха зустрічає бальна зала, де знать відсвяткувала приїзд короля. Проте доля у неї теж сумна – більшовики знесли чотири головні кімнати палацу, тож планування та інтер’єр можна уявити лише з архівних фото.
Візит короля був наповнений виставами та театральними дійствами; історики не виключають, що і власник помешкання безпосередньо брав в усьому участь. До палацу запрошували відомих акторів та музикантів, аристократи вбиралися у костюми, щоб взяти участь у справжньому карнавалі. На картинах того часу часто зображують простору альтанку, де, за висновками істориків, відбувалося головне дійство. Зараз від неї залишився лише фундамент – споруда теж стала жертвою більшовицької влади.
Придворний історик польського короля відмітив ще одну з кімнат палацу – портретну залу, де висіли зображення усіх польських монархів. Сучасні дослідники вважають, що акцентували на цьому факті через політичну важливість довести приналежність Вишнівців до Речі Посполитої.
Та золота доба протривала недовго. Згодом після від’їзду короля, Речі Посполита припинила своє існування, а Вишнівці опинилися під владою російської імперії, а згодом і під більшовицькою.
Нині окраса регіону слугує музеєм та чекає туристів, щоб розповісти про свою столітню історію!